Платниками податку є суб’єкти господарювання будь-якої форми власності чи форми оподаткування: юридичні особи – підприємства, установи, ФОП, представництва нерезидентів та бюджетні установи.

• суб’єкти господарювання, які розміщують відходи на власних територіях як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ). Вторинна сировина — це та сировина, яка може вживатися для виробництва повторно;
  
  
• суб’єкти ядерної енергетики, які уклали договори про повернення за межі України іонізуючих джерел опромінення, поводяться з радіоактивними відходами, які утворилися внаслідок аварії на ЧАЕС, деякі спеціалізовані підприємства (пп. 240.4 ПКУ);
  
  
• суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди двоокису вуглецю не більше 500 тонн на рік (п. 240.7 ПКУ);
  
  
• суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, для їх подальшої передачі на видалення (захоронення) та утилізацію при виконанні наступних умов: наявність договору на збір та утилізацію відходів з комунальним або спеціалізованим підприємством, яке має право здійснювати операції щодо поводження з небезпечними відходами (ліцензіат);
  
  
• фізичні особи, які не зареєстровані як підприємці.

Форма Податкової декларації екологічного податку (далі — Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 р. № 715 із змінами та доповненнями. Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки).

Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі — Додаток).

З метою встановлення суб’єктом господарювання факту перевищення, визначеного п. 240.7 ст. 240 ПКУ граничного обсягу викидів двоокису вуглецю та проведення розрахунків екоподатку, такому суб’єкту необхідно вжити заходів із виконання Інвентаризації (розробити звіт) обсягу таких викидів у порядку, встановленому законодавством.

Загальні принципи інвентаризації врегульовані Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. № 7, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.1995 р. за № 61/597, із змінами (далі — Інструкція).

Зокрема, Інструкцією встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин, які не визначені за безпосередніми інструментальними вимірами, наприклад, двоокису вуглецю, виконується за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Для обчислення екологічного податку необхідна інформація щодо:

• обсягів викидів (звіт з інвентаризації джерел викидів);
  
  
• переліку забруднюючих речовин, які утворюються в результаті діяльності суб’єкта господарювання (звіт з інвентаризації джерел заходів);
  
  
• ставок податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (ст. 243.1 Податкового Кодексу України);
  
  
• ставок податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які встановлено клас небезпечності (ст. 242 Податкового Кодексу України);
  
  
• ставок податку, які застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів (ст. 243.3 Податкового Кодексу України).

1. Розрахунок екологічного податку здійснюється на підставі отриманого ДОЗВОЛУ НА ВИКИДИ, де вказані максимально можливі обсяги викидів від стаціонарних джерел викидів;
   
   
2. Сума податку розраховується окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (ст. 249.2. Податкового Кодексу України);
   
   
3. Суми податку, які справляються за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно ЩОКВАРТАЛУ виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, визначеною ст. 249.3. Податкового Кодексу України.

1. За викиди пересувних джерел їх власники, суб’єкти господарювання, окремо екологічний податок НЕ платять.
   
   Податок Платиться опосередковано при придбання палива на АЗС, саме власники АЗС і платять, з кожної проданої тони палива екологічний податок за пересувні джерела, які на АЗС і заправились.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПКУ платники податку сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Податок, не сплачений у встановлений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку передбачена п. 126.1. ст. 126 ПКУ.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
  
  
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.